Як правильно потрібно свердлити отвори у склі

Круглий і акуратний отвір у склі може знадобитися в різних ситуаціях і для різних потреб, особливо з урахуванням сучасних тенденцій використання скла в житлових будинках. Звертатися за допомогою до фахівців у кожному такому разі не завжди є можливість та й бажання теж. Однак і самостійне його свердління викликає певні сумніви в тому, що вдасться здійснити таку операцію без пошкодження скла, що вкрай небажано, особливо якщо це скло нестандартне.

Правила підготовки до роботи зі склом

– Поверхня знежирюється і витирається насухо м’якою тканиною;

– для попередження ковзання свердла по робочій поверхні (бажано дерев’яної) вона вистилається відповідним матеріалом, що досить надійно зчепляється з нею і самим склом;

– скло, що обробляється, повинно повністю знаходитися на робочій підставі без виходу будь-якої сторони за його межі;

– маркується місце знаходження майбутнього отвору з урахуванням того, що воно не повинно розташовуватися ближче, ніж 250 мм від краю звичайного скла і 15 мм від армованого.

Основні способи роботи з безпечним склом

Для традиційного свердління використовується електродриль із можливістю низькооборотного режиму роботи (не більше 1 тис. оборотів за хвилину) та свердло з алмазним напиленням (насадкою). Використання ручного інструменту в даній ситуації недоцільно, оскільки нерівномірна швидкість і ступінь натиску, що неминуче змінюється, легко призводять до розтріскування матеріалу.

Особливості роботи:

– до знежиреного спиртом або ацетоном маркованої ділянки кріпиться чашоподібна пластилінова нашліпка, на дно якої наливається кілька крапель скипидару (рідкого меду);

– так зване загартоване скло в принципі вкрай погано піддається свердлінню і моментально розламується при випадковому збігу точки свердління з точкою внутрішніх напруг. Обійти цей несприятливий момент можна постійним використанням у роботі розчину оксидів алюмінію в оцті або пропорційної суміші камфари та скипидару. Змочувати таким складом потрібно і свердло, і робочу ділянку скла;

– у процесі свердління, що здійснюється строго під прямим кутом, не можна допускати сильного натиску на інструмент та його розгойдування;

– під час обробки і скло, і свердло розігріватимуться до температур, що можуть спричинити пошкодження матеріалу. Тому при свердлінні робляться 5-10 секундні перерви, а свердло під час них може охолоджуватися у воді;

– при висвердлюванні 2/3 глибини отвору скло перевертається і свердління продовжується зі зворотного боку. Небезпека пошкодження матеріалу на останньому етапі роботи у цьому випадку суттєво зменшується;

– після закінчення краю проробленого отвору акуратно обробляються наждачним папером.

Методи усунення можливих складнощів

Йдеться, по суті, про нетрадиційні замінники традиційних алмазних свердлів, в якості яких фахівці пропонують використовувати:

– будь-який відповідний за розміром металевий стрижень, по торцю якого робиться розпил і в нього жорстко кріпиться алмазний ролик побутового склоріза;

– будь-яке свердло із звичайних сплавів з потрібним діаметром, яке «загартується» над побутовим газовим пальником (утримувати в полум’ї потрібно до зміни кольору робочого кінця свердла на білий), після чого його охолоджують у сургучі та використовують для висвердлювання отворів у склі;

– мідний дріт або трубку, яка вставляється в пластилінове або дерев’яне кільце, що постійне заповнюється спеціальною сумішшю з 2/7 скипидару, 1/7 камфари і 4/7 крупнозернистого наждакового порошку.

Додамо, що важливою умовою безпеки будь-якого свердління є обов’язкове використання сонцезахисних (за відсутності спеціальних) окулярів, марлевого респіратора (пов’язки) та рукавичок, щоб уникнути попадання на обличчя та руки скляного пилу.

Нетрадиційне висвердлювання необхідних отворів у склі

Цей спосіб свердлінням, строго кажучи, взагалі не є і використовується, коли під діаметр передбачуваного отвору потрібного свердла немає або воно взагалі не існує. Суть його полягає в тому, що на ділянці майбутнього отвору з піску, замішаного на клеї, формується маленька гірка, по центру якої робиться вирва з частиною, що звужується, точно за місцем і діаметром отвору.

Потім у вирву вливається розплавлений свинець, олово або звичайний припій. Після застигання створена форма видаляється теоретично разом з акуратно виплавленим шматочком скла.

Насамкінець зауважимо, що навіть якщо досвід свердління скляних отворів вже колись був і тим більше, якщо його не було, спочатку слід добре освоїти (або згадати) практичну технологію даної роботи, для чого необхідно спробувати висвердлити кілька тренувальних отворів у невиразних обрізках скла .